Зола відноситься саме до тих добрив, які запобігають росту гнильних бактерій у ґрунті. При цьому дуже велика кількість золи окислює ґрунт і відновити середовище досить складно. Саме тому всі досвідчені городники знають, що використовувати золу можна не завжди і не скрізь.
Так, з кожним роком все більше садівників та городників віддають перевагу екологічному землеробству. Вони кажуть, що у врожаю, вирощеного без "хімії" смак зовсім інший. Як добрива багатьом подобається деревна зола.
Ще б пак, в золі міститься близько 30 корисних елементів, причому в концентрованому вигляді: магній, залізо, калій, кальцій, кремній, фосфор, сірка, бор, марганець та інші.
А найголовніше — у такому цінному добриві немає хлору, який згубний для багатьох культур. Тому це деревне добриво можна сміливо вносити під усі культури, які не в ладах з хлором, — під баклажани, картопля, перець, суницю, аґрус, малину, сливу, смородину, яблуню та грушу.
Також на внесення деревної золи добре відгукуються всі гарбузові, капуста, буряк, помідори та огірки.
До речі, результат від внесеної під дерева та кущі золи буде набагато кращим, якщо використовувати її в суміші з торфом: і ґрунт удобриться, і ґрунт розкислиться.
Однак, щоб зола "працювала", застосовувати її потрібно вміючи.
Наприклад, редис - після того, як ви внесете золу, може піти у "стріли" і врожаю не буде; щавель - теж любить слабокислий грунт, якщо його присмачити золою, то у щавлю не буде зростання; кавун - якщо розкислити золою ґрунт, на якому росте ягода, порушиться водний обмін і, як наслідок, плоди почнуть гнити і перестануть рости.
Також не люблять золу різні хвойні рослини - ялівець, ялини, туї, модрини, ялиці.
Не варто використовувати підживлення із золи і для розсади, що не зміцніла, так як вона містить велику кількість мінеральних солей.
Раніше "Стіна" інформувала, що в жодному разі не можна садити на городі після картоплі.
