Як повідомляє Ukrainian Wall, дослідження команди астрофізиків на чолі з Вільямом Чапліном (Університет Бірмінгема) та Сарбані Басу (Єльський університет) показало: якщо «слухати» Сонце зсередини — через акустику його власних вібрацій, — поточний Цикл 25 виявляється таким же потужним, як бурхливі цикли 1980-х — початку 1990-х років. Проблема не в Сонці: традиційні інструменти просто більше не вловлюють усієї картини.

Як вчені «почули» Сонце

Метод називається геліосейсмологія і працює приблизно як удар по дзвону: ви не бачите металу всередині, але за звуком дізнаєтеся про його склад. «Дзвін» тут — усе Сонце, а «удари» генерує турбулентність у його надрах. Для дослідження команда використала дані глобальної мережі телескопів BiSON, що безперервно спостерігає за Сонцем ще з 1970-х років.

Мережа вимірює крихітні пульсації поверхні Сонця, спричинені звуковими хвилями, що відбиваються всередині зірки. Коли Сонце стає більш магнітно активним, частоти цих пульсацій зміщуються — це дозволяє «зондувати» структурні зміни глибоко всередині, куди жоден телескоп не може зазирнути. Дані BiSON охоплюють період з 1987 по 2025 рік — від Циклу 22 до піку Циклу 25.

Цикл 25: слабкий зовні, потужний всередині

Дослідники розділили частотні показники на три смуги — низьку, середню і високу, кожна з яких чутлива до змін на різних глибинах. У Циклі 25 акустичні зсуви у високочастотній смузі виявились значно сильнішими, ніж очікувалося на основі історичного зв'язку між вібраціями й поверхневою активністю. «Крізь акустичну лінзу» Цикл 25 виглядає таким же потужним, як Цикли 22 і 23 — цикли, що за кількістю сонячних плям були значно інтенсивнішими.

Паралельно у середньочастотній смузі розгортався інший тренд: чутливість цієї смуги до сонячної активності послідовно знижувалась у Циклах 23, 24 і 25. Статистичний аналіз показав: імовірність того, що такий тривалий трицикловий спад стався випадково, — менше двох сотих відсотка. Причина, на думку науковців, у тому, що магнітна активність Сонця поступово «підіймається» вгору, дедалі більше концентруючись у тонкому шарі під самою поверхнею.

Чому це важливо для прогнозу магнітних бур

Якщо Цикл 25 насправді такий само сильний, як Цикл 22 — а не слабший, яким він здається за традиційними вимірюваннями, — тоді існуючі прогностичні моделі можуть систематично занижувати поточні та майбутні ризики. Сонячні цикли визначають спалахи, корональні викиди маси і потоки заряджених частинок, що здатні виводити з ладу супутники, спричиняти збої в енергетичних мережах та порушувати системи зв'язку і GPS.

Для пересічних українців це означає, що магнітні бурі можуть бути сильнішими й тривалішими, ніж заздалегідь прогнозують. Особливо це стосується метеозалежних людей, які відчувають на собі коливання геомагнітного поля: головний біль, стрибки тиску, слабкість і порушення сну можуть тривати довше, ніж очікувалося. Найвідоміший приклад руйнівної сили сонячної активності — геомагнітна буря 1989 року, що залишила без електрики всю провінцію Квебек на 9 годин.

Перші ознаки міграції магнітної активності ближче до поверхні з'явилися ще приблизно у 2005 році під час Циклу 23. Дані Циклу 25 підтверджують: тренд продовжується, і прихована потужність Сонця стає дедалі важливішим фактором, який не можна ігнорувати під час оцінки космічної погоди.

Раніше Ukrainian Wall писав: магнітна буря знову накриває Землю: хто в зоні ризику та як уберегтися.

Ми вже повідомляли: магнітна буря не відступає: кого накриє друга хвиля і як захистити серце та тиск.

Більше за темою: магнітна буря не відступає: метеозалежних попередили, скільки ще триватиме шторм.